Реалізація та захист прав людини та громадянина
Пріоритетом для будь-якої держави має бути дотримання прав і свобод людини. У 1991 році Україна зробила перший крок на шляху до ствердження демократичності, верховенства права, у 1996 році, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини, Верховна Рада України прийняла Конституцію України, в якій окремий розділ присвячено правам і свободам людини і громадянина. Наша держава ратифікувала більшість найважливіших міжнародних актів в сфері прав людини – Загальну декларацію прав людини 1948 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 р., Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації 1965 р., Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р., Конвенцію про права дитини 1989 р., Конвенцію ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання 1984 р. та інші.
Під правами людини розуміється соціальна спроможність людини вільно діяти, самостійно обирати вид та міру своєї поведінки з метою задоволення своїх різнобічних матеріальних та духовних потреб шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами. Важливим засобом реалізації і захисту прав та свобод людини є гарантії, тобто передбачена Конституцією і законами України система правових норм, організаційних засобів і способів, умов і вимог, за допомогою яких здійснюється охорона і захист прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина.
Юридичний механізм захисту прав людини – це можливості здійснення громадянами певних вчинків щодо захисту власних прав і свобод. Конституція України передбачає можливості здійснення громадянами дій, спрямованих на захист їх прав і свобод, як:
– захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань;
– об’єднуватися в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод;
– проводити збори, мітинги, походи і демонстрації;
– направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення до органів державної влади;
– захищати в суді свої права і свободи;
– звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
– звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних установ або органів.
Для забезпечення реалізації і захисту прав людини необхідно мати не тільки налагоджену правову систему, але й належним чином організовану роботу державних органів, посадових осіб, громадських організацій тощо, спрямовану на поновлення порушених прав, вдосконалення правової бази, механізму правової реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина. Сучасне законодавство України досить чітко визначає систему органів та посадових осіб різних рівнів, а Міністерство юстиції України плідно співпрацює з іншими державними органами, які фіксують відповідні порушення прав людини.
Тому, розуміючи гостру необхідність соціально незахищених верств населення в отриманні правової допомоги, особливо під час судового розгляду, в Україні запроваджено систему надання безоплатної правової допомоги та прийнято Закон України «Про безоплатну правову допомогу», що регламентує надання безоплатного адвоката та отримати високопрофесійну фахову допомогу майже в кожному куточку країни.
Загальна кількість центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги та бюро правової допомоги де можна безоплатно отримати доступ до безоплатного адвоката в Україні на сьогодні становить 548 одиниць.
Адресу найближчого до Вас центру або бюро можна знайти на сайті Координаційного центру з надання правової допомоги, за наступним посиланням: https://legalaid.gov.ua/ua/component/content/article/30-operatyvna-info/895-saity-rehionalnykh-tsentriv-z-nadannia-bvpd.
Адвокати, призначені центрами можуть здійснювати захист у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та судового провадження; брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення; представляти права і законні інтереси осіб в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; запитувати і отримувати документи та інші матеріали або їх копії в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування; збирати відомості з метою використання їх під час захисту прав і законних інтересів; ознайомлюватися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними для забезпечення ефективного правового захисту документами (крім тих, що є державною таємницею).
Проте слід зазначити, що право на отримання такої допомоги мають лише визначені категорії осіб, зокрема це особи з числа малозабезпечених, особи з інвалідністю, діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, внутрішньо переміщені особи, біженці, особи затримані або арештовані, які тримаються під вартою, засуджені, ветерани війни, ветерани праці, недієздатні особи, жертви насильства та інші.
З повним переліком категорій осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги можна ознайомитись у статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17.
І наостанок, зауважимо, що зосередження суспільного фокусу на питаннях дотримання прав людини є невід’ємною віхою розвитку суспільства на шляху становлення правової держави, а для ефективного захисту своїх прав необхідно не тільки їх знати, а й вміти правильно застосовувати.
Тому, одним із важливих напрямків діяльності територіальних підрозділів Міністерства юстиції України залишається робота, направлена на підвищення правової свідомості громадян. До неї, власне, відносяться всі заходи, що проводяться в рамках всеукраїнського правопросвітницького проєкту «Я МАЮ ПРАВО!».
Головний спеціаліст відділу систематизації законодавства, правової роботи та правової освіти Управління державної реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області О.М.Ісаєв
