Обов’язкові данні які повинні міститися у ордері на надання правової допомоги
Постановою Великої Палати Верховного Суду по справі № 9901/847/18 від 05.06.2019 викладено правову позицію стосовно ордера на надання правової допомоги у якому має бути зазначено конкретну назву суду.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини першої статті 57 КАС представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно із частиною четвертою статті 59 КАС повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Таким чином, судові органи чітко відокремлені від інших органів державної влади.
Згідно з підпунктом 15.4 пункту 15 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, ордер має містити назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням за необхідності виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога».
Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.
Ураховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду обґрунтовано дійшов висновку, що ордер на надання правової допомоги, який виданий Адвокатським об`єднанням, не містить назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу.
Міркування і твердження позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Згідно з вимогами пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Оскільки адвокат як представник позивача не надав належного ордера на підтвердження своїх повноважень, а саме: всупереч вимогам законодавства до суду подав ордер, у якому не зазначено конкретної назви органу (суду), в якому надається правова допомога, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС, не допустив порушень норм процесуального права.
Також Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики [статті 17 та 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII)] з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 КАС та статті 10 Закону № 1402-VIII) передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС повернення позовної заяви з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені на здійснення представництва,не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на судовий захист шляхом судового розгляду справи учасником справи особисто або через представника.
Отже, апеляційну скаргу адвоката як представника позивача відповідно до частини першої статті 316 КАС слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2018 року - без змін.
Головний спеціаліст відділу судової роботи та міжнародного співробітництва Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області І.О. Девятко
